Реалії нашої дійсності, дають нам чітко зрозуміти, ну або вже, принаймні натякають, що повноцінне професійне розвиток, можливе лише з синхронним розвитком своєї людяності. Звичайно, можна заперечити, що іноді, а то й часто, своєю людяністю можна жертвувати задля професійного розвитку.
І що, це «ефемерне» поняття, зможе принести хоч якийсь повернення інвестицій, лише через тривалий період. Коли прямолінійне професійний розвиток дає вигоду «тут і зараз». Так, з цим важко сперечатися. Тим більше зараз, коли ринок і професійні сфери повні конкурентів (про ринку професійного обладнання для ресторанів, я взагалі мовчу).
А якщо уявити, що хоча б років 20 – 25 тому, ми почали інвестувати в наш соціальний розвиток, в нашу з вами людяність. Мали ми зараз, то що маємо? Як ви думаєте?
